После регистрации вы сможете участвовать в конкурсах, дискутировать с другими пользователями, получать информацию об интересующих вас командах и настроить сайт по собственному вкусу.
Президент Украинской ассоциации футбола (УАФ) Андрей Павелко высказался по поводу решения ФИФА засчитать сборной России техническое поражение в стыковом матче отборочного турнира ЧМ-2022 с Польшей из-за вторжения российских войск в Украину.
"Зачисление ФИФА сборной России техническое поражение в матче плей-офф с нашими польскими собратьями – единственное правильное решение и результат многодневной коммуникационной работы команды наших верных союзников и УАФ.
Оккупант должен ежедневно и ежеминутно платить все большую цену за свои преступления – убийства, разрушения и мародерство против мирного населения Украины. Любые попытки России оспорить это решение в CAS обречены на поражение, потому что эта страна выбрала сторону зла, а зло всегда проигрывает!
Спасибо моим друзьям президентам ФИФА и УЕФА Джанни Инфантино и Александеру Чеферину за бескомпромиссную позицию в отношении страны-агрессора, а также за ежедневные звонки, слова поддержки и всестороннюю помощь Украине, которая постоянно только растет!
Также благодарен всем нашим партнерам из ассоциаций стран Европы и мира за все более активную гуманитарную поддержку нашего государства и готовность его увеличивать! Так проявляется настоящая дружба!
Я и моя семья, наше футбольное сообщество, как и миллионы наших сограждан, сейчас в Украине и все вместе мы делаем все возможное для победы Украины в этой решающей войне за нашу независимость.
Борімося – поборемо, нам бог помагає! За нас правда, за нас слава! І воля святає! Сегодня, в день рождения Тараса Шевченко, эти слова имеют особую энергетику, которая питает силу Украины! Слава Героям! Слава Украине!"- написал Андрей Павелко на своей странице в "Facebook".
Российский солдат за сотни лет существования своей армии никогда и нигде не занимался мародерством и намеренным убийством гражданских. Этот выплядок должен ответить за свои слова и получить по заслугам.
І смеркає, і світає, День божий минає, І знову люд потомлений І все спочиває. Тілько я, мов окаянний, І день і ніч плачу На розпуттях велелюдних, І ніхто не бачить, І не бачить, і не знає —Оглухли, не чують; Кайданами міняються, Правдою торгують.
І господа зневажають,—Людей запрягають в тяжкі ярма. Орють лихо,Лихом засівають, А що вродить? побачите, які будуть жнива! Схаменіться, недолюди, Діти юродиві! Подивіться на рай тихий, На свою країну, полюбіте щирим серцем Велику руїну, Розкуйтеся, братайтеся! У чужому краю не шукайте, не питайте Того, що немає І на небі, а не тілько на чужому полі. В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля. Нема на світі України, немає другого Дніпра, А ви претеся на чужину шукати доброго добра, Добра святого. Волі! волі! братерства братнього! Найшли, Несли, несли з чужого поля І в Україну принесли
Великих слов велику силу, та й більш нічого. Кричите, Що бог создав вас не на те, щоб ви неправді поклонились!.. І хилитесь, як і хилились! І знову шкуру дерете З братів незрячих, гречкосіїв, I сонця-правди дозрівать В німецькі землі, не чужії, Претеся знову!.. Якби взять І всю мізерію з собою, дідами крадене добро, Тойді оставсь би сиротою З святими горами Дніпро!
Если не можете своего поэта понять, про что он Вам 170 лет назад говорил, то продолжайте плодить ненависть и фашизм! Дети и внуки Вам спасибо скажут, как вы сказали отцам своим и дедам.
Перед вашими очима, щоб ви розпитали Мучеників: кого, коли, за що розпинали! Обніміте ж, брати мої, найменшого брата,— Нехай мати усміхнеться, заплакана мати. Благословить дітей своїх твердими руками І діточок поцілує Вольними устами. І забудеться срамотня Давняя година, І оживе добра слава, Слава України, І світ ясний, невечерній тихо засіяє… Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю! 14 декабря, 1845 Вьюнища Тарас Шевченко
Доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти Її розпинають. Замість пива праведную кров із ребер точать. Просвітити, кажуть, хочуть Материні очі Современними огнями. Повести за віком, За німцями, недоріку, Сліпую каліку. Добре, ведіть, показуйте, нехай стара мати Навчається, як дітей тих нових доглядати. Показуйте!.. за науку, не турбуйтесь, буде Материна добра плата. Розпадеться луда На очах ваших неситих, побачите славу, Живу славу дідів своїх І батьків лукавих. Не дуріте самі себе, Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь. Бо хто матір забуває, того бог карає, Того діти цураються, в хату не пускають. Чужі люди проганяють, І немає злому На всій землі безконечній веселого дому. Я ридаю, як згадаю діла незабуті Дідів наших. Тяжкі діла! Якби їх забути, Я оддав би веселого віку половину. Отака-то наша слава, Слава України. Отак і ви прочитайте, Щоб не сонним снились Всі неправди, щоб розкрились високі могили Перед вашими очима, щоб ви розпитали Мучеників:
Украинский нацизм должен ежедневно и ежеминутно платить все большую цену за свои преступления – убийства, разрушения и мародерство против мирного населения Украины
Техническое поражение пока терпят 20-летние грозные войны с ржавыми "градами" возле Киева. Плешивый идиот попросил блитз-криг за три дня а в итоге получил месячную войну.
Президент Украинской ассоциации футбола (УАФ) Андрей Павелко высказался по поводу решения ФИФА засчитать сборной России техническое поражение в стыковом матче отборочного турнира ЧМ-2022 с Польшей из-за вторжения российских войск в Украину.
0
Этот выплядок должен ответить за свои слова и получить по заслугам.
Тілько я, мов окаянний, І день і ніч плачу На розпуттях велелюдних, І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає —Оглухли, не чують; Кайданами міняються, Правдою торгують.
І господа зневажають,—Людей запрягають в тяжкі ярма. Орють лихо,Лихом засівають,
А що вродить? побачите, які будуть жнива! Схаменіться, недолюди, Діти юродиві!
Подивіться на рай тихий, На свою країну, полюбіте щирим серцем Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся! У чужому краю не шукайте, не питайте Того, що немає
І на небі, а не тілько на чужому полі. В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля.
Нема на світі України, немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину шукати доброго добра,
Добра святого. Волі! волі! братерства братнього! Найшли,
Несли, несли з чужого поля І в Україну принесли
Що бог создав вас не на те, щоб ви неправді поклонились!..
І хилитесь, як і хилились! І знову шкуру дерете
З братів незрячих, гречкосіїв, I сонця-правди дозрівать
В німецькі землі, не чужії, Претеся знову!.. Якби взять
І всю мізерію з собою, дідами крадене добро,
Тойді оставсь би сиротою З святими горами Дніпро!
Мучеників: кого, коли, за що розпинали!
Обніміте ж, брати мої, найменшого брата,—
Нехай мати усміхнеться, заплакана мати.
Благословить дітей своїх твердими руками
І діточок поцілує Вольними устами.
І забудеться срамотня Давняя година,
І оживе добра слава, Слава України,
І світ ясний, невечерній тихо засіяє…
Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю!
14 декабря, 1845 Вьюнища Тарас Шевченко
Гірше ляха свої діти Її розпинають.
Замість пива праведную кров із ребер точать.
Просвітити, кажуть, хочуть Материні очі
Современними огнями. Повести за віком,
За німцями, недоріку, Сліпую каліку.
Добре, ведіть, показуйте, нехай стара мати
Навчається, як дітей тих нових доглядати.
Показуйте!.. за науку, не турбуйтесь, буде
Материна добра плата. Розпадеться луда
На очах ваших неситих, побачите славу,
Живу славу дідів своїх І батьків лукавих.
Не дуріте самі себе, Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває, того бог карає,
Того діти цураються, в хату не пускають.
Чужі люди проганяють, І немає злому
На всій землі безконечній веселого дому.
Я ридаю, як згадаю діла незабуті
Дідів наших. Тяжкі діла! Якби їх забути,
Я оддав би веселого віку половину.
Отака-то наша слава, Слава України.
Отак і ви прочитайте, Щоб не сонним снились
Всі неправди, щоб розкрились високі могили
Перед вашими очима, щоб ви розпитали
Мучеників:
От такого как ты.
Свободна от такого мусора как ты ))